ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

На місці сучасного Донбасу знаходилась мілководна лагуна древнього Пермського моря. Внаслідок випаровування води на дні лагуни поступово відкладалась сіль.

Біле золото землі - поварена сіль із незапам'ятних часів є незмінним супутником людини, тому що без солі життя неможливе. Цей нічим не замінний природний мінерал, володіння яким приносило багатство та владу, довгий час був предметом державних конфліктів і навіть війн. В окремі історичні періоди сіль цінувалася нарівні із золотом. Невипадково видобуток солі став одним з найперших промислів у Древній Русі.

Серед соленосних регіонів особливе місце займає південно-східна частина Донбасу, де 250 млн. років тому на місці мілководної затоки утворилися величезні поклади найчистішої кам'яної солі. Історики свідчать, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом його випарювання із солоної ропи Торських і Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам'яної солі. Але лише в XVI столітті видобуток виварної солі поблизу Дінця став регулярним. З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія всього Донбасу. Виробництво виварної солі вимагало усе більше дрів. Це призвело до знищення лісів в окрузі. Потрібен був новий енергоносій, яким і стало знайдене близько 300 років тому у Донецькому краї кам'яне вугілля. Його використовували насамперед для збільшення виробництва солі, а згодом - для розвитку металургії та інших індустріальних потреб.

Припущення про наявність у районах Бахмута і Тора багатих покладів кам'яної солі окремі дослідники висловлювали ще в середині XVIII століття. Але лише в 1880 році видатний російський вчений-геолог А.П.Карпінський зробив точні науково обґрунтовані розробки стосовно цього питання і довів наявність величезних соляних запасів у нашому степовому краї, через який століттями пролягав знаменитий чумацький шлях до Криму, багатого на поклади солі.

Здійснена у 1876-1880 роках гірським інженером П. І. Івановим прохідка так званої "Урядової свердловини" біля села Брянцевка, в 10 верстах від Бахмута, показала наявність у земних глибинах 9 соляних шарів, у тому числі найбільш потужного - Брянцевського, товщина якого склала близько 40 метрів.

Це сенсаційне відкриття привернуло увагу промисловців, які розгорнули в солерайоні інтенсивне будівництво соляних шахт. В 1881 році була введена в експлуатацію перша шахта, яка належала приватної промислової компанії генерала Н. І. Летуновського. У наступні роки було відкрито ще п'ять соляних рудників, що сприяло значному зростанню видобутку солі й наповненню соляного ринку.

Під час другої світової війни рудники «Артемсолі» були повністю зруйновані. В 1947 році було закінчено відновлення останнього зруйнованого рудника. Для забезпечення тваринництва сіллю в 1959 році був відкритий цех з виробництва брикетів. Розпочато виробництво йодованої солі для забезпечення районів, населення яких страждає на захворювання щитовидної залози.

На початку сімдесятих років впроваджується спосіб відбивки солі глибокими свердловинами з опилюванням стін камер, навантаженням солі в самохідний транспорт потужними екскаваторами та подальшою її доставкою конвеєрним транспортом до шахтного стовбура. Обсяги видобутку солі неухильно зростали і склали у 1985 році 6,8 млн. тон, а у 1991 році - 7,2 млн. тон.

Колектив ДП "Артемсіль" протягом майже13 десятиріч забезпечує багатьох споживачів своєю безцінною продукцією, яка зветься сіллю землі.